До 11 років з батьками жив у Львові допоки не переїхали до Канади. Ще з юнацького віку мене сватали до дівчини з української громади у Рочестері, NY, США. Спілкувалися родинами та приязнь у нас була. З часом коли ми визріли діло дійшло до сватання і ми з батьками і родичами приїхали у назначений час до сім'ї коханої. Усе складалося як найліпше, й коли діло вже було майже вчинене, при відстороненій розмові з майбутнім свекром про літню поїздку до Європи я зауважив яким гарним рудим шифером в Італії вкривають дахи. Він змінився лицем і сказав, що то не шифер з азбесту й цементу, а черепиця, що з глини робиться і що він свою доньку не віддасть за хлопця, який тями не має у будівництві. Настала німа павза. Я та усі близькі, кохана, її матір та родичі спочатку подумали що то він вар'ятує і то є жарт. Але усе було на стільки гостро, що навіть довелося поїхати ні з чим. Батько коханої став категорично проти нашого шлюбу та навіть спілкування. Для усих родичів це стало майже трагічною подією. Що говорити про мене та кохану... То ж батьки стали шукати варіянти як залагодити протиріччя. Через родичів на франківщіні знайшли номер мольфара Андрія +380932169225 і зв'язалися по WhatsApp. Андрій за короткий час усе влаштував. Тож свекор приклав максимум зусиль до примирення, наполіг як на найшвидшому одруженні та подарував нам на весілля кошти на даунпеймент на будинок про який ми з коханою і не думали на початках. Отака моя історія одруження, яка зараз вже й кумедною здається. Але це була б справжня біда без допомоги мольфара Андрія.